щасливчик

щасли́вчик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. щасливчик — див. щасливий  Словник синонімів Вусика
2. щасливчик — ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець. Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. щасливчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до щасливець. 2》 розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щасливчик — ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець. Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Рад. Укр., 16.VI 1946, 3).  Словник української мови в 11 томах