щасливчик
щасли́вчик
-а, ч.
1》 Зменш.-пестл. до щасливець.
2》 розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина.
Великий тлумачний словник сучасної української мовищасли́вчик
-а, ч.
1》 Зменш.-пестл. до щасливець.
2》 розм. Той, кому постійно щастить, щаслива людина.
Великий тлумачний словник сучасної української мови