щасливчик
ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець.
Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Рад. Укр., 16.VI 1946, 3).
Словник української мови (СУМ-11)ЩАСЛИ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до щасли́вець.
Так ми їх там поколошматили, що з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Рад. Укр., 16.VI 1946, 3).
Словник української мови (СУМ-11)