єдиноначальник

єдинонача́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. єдиноначальник — -а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. єдиноначальник — ЄДИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність. Доронін весь час давав Голубенкові зрозуміти, що він — єдиноначальник, що він має право приймати самостійні рішення, що він мусить їх приймати (Руд., Вітер.., 1958, 210).  Словник української мови в 11 томах