їздити —
[йіздиетие] йіжджу, йіздиеш; нак. йіз'д', йіз'д'теи
Орфоепічний словник української мови
їздити —
їжджу, їздиш, недок. 1》 Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. 2》 Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послуговуючись якимись засобами пересування. || Бувати в кого-небудь, відвідувати когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
їздити —
ї́здити (ката́тися) на горбі́ чиєму. Піддавати експлуатації когось, повністю підкоряти кого-небудь своїй волі, владі. Ледачий він (кінничий) був, усе на моїм горбі їздив (І. Муратов); Відчитав (Хома Варю) за Луценка, дав здачі й за Кузьму.
Фразеологічний словник української мови
їздити —
ВІДВІ́ДУВАТИ кого (бувати де-небудь, у когось, заходити до когось, куди-небудь, наносити візит), ПРОВІ́ДУВАТИ, НАВІ́ДУВАТИ, ПРИХО́ДИТИ до кого, БУВА́ТИ в кого, де, ХОДИ́ТИ, НАВІЩА́ТИ розм., ВІЗИТУВА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
їздити —
ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок. 1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Іван Котляревський, I, 1952, 110); Тут, у степу...
Словник української мови в 11 томах
їздити —
Ї́здити, -джу, -диш гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.
Словник української мови Грінченка