дивний
вели́ким (ди́вним) ди́вом, зі сл. дивува́тися. Дуже, надто. Ускочивши в хату, він (Попенко) мав щось сказати Жукові — і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде (Панас Мирний); Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови