клювати

(і) ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. гро́шей, а також зі словоспол. так, що. Дуже багато, велика кількість. В нього грошей кури не клюють (М. Стельмах); У нього оце тепер — несподівано й тимчасово — так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Масенко).

клюва́ти но́сом. Дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (В. Кучер); Відбило північ. Треба подивитися, що робиться в коридорі. Правда, ще рано але .. вартовий дуже любить подрімати. Може, він уже клює носом? (Д. Бузько). покльо́вувати но́сом (час від часу). Микола підпер важку голову руками, покльовує носом (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. клювати — Клювати носом: «дрімати»[ II, 24] [ОГ]  Словник з творів Івана Франка
2. клювати — (їсти дзьобом) дзьобати, (сидячи спати) куняти.  Словник синонімів Полюги
3. клювати — клюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. клювати — I видзьобувати, викльовувати, дзьобати, додзьобувати, докльовувати, докльовуватися, прокльовувати, прокльовуватися (про курча), розкльовувати II див. хапати  Словник синонімів Вусика
5. клювати — клюю, клюєш, недок. 1》 перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). 2》 перех. і без додатка. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.). 3》 перех., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь. 4》 неперех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. клювати — Дзьобати, дзьобнути, видзьобувати, видзьобати, повидзьобувати, задзьобувати, задзьобати, позадзьобувати, зідзьобувати, зідзьобати, позідзьобувати, наддзьобувати, наддзьобати, понаддзьобувати, подзьобувати, подзьобати, роздзьобувати, роздзьобати...  Словник чужослів Павло Штепа
7. клювати — КЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Їсти, хапаючи дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). Лелека зразу холоду нагнав І жаб дурних клювати добре став (Л.  Словник української мови у 20 томах
8. клювати — Юю, -юєш, недок. Засинати. Іди додому клювати, бо де я тебе покладу?  Словник сучасного українського сленгу
9. клювати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
10. клювати — Клюва́ти, клюю́, клює́ш, клює́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. клювати — КЛЮВА́ТИ, клюю́, клює́ш, недок. 1. перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу. Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
12. клювати — Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.  Словник української мови Грінченка