клювати
клюва́ти
клюю, клюєш, недок.
1》 перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.).
2》 перех. і без додатка. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.).
3》 перех., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь.
4》 неперех. Схоплювати принаду, наживу на вудці (про рибу).
|| безос.
Клювати носом — дрімаючи в сидячому положенні, опускати на мить голову; куняти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови