клювати
КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти (дзю́бну́ти), подзьо́ба́ти (подзю́ба́ти), довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).
ЛОВИ́ТИСЯ (про рибу); ВУ́ДИТИСЯ, БРА́ТИ, БРА́ТИСЯ, КЛЮВА́ТИ (попадати на гачок). — Док.: узя́ти (взя́ти). Часом на гачок ловилась якась велика рибина (О. Донченко); А вудилось напрочуд вдало (Ю. Збанацький); Юрко колись непогано ловив вудкою. Але сьогодні рибалилось кепсько — брали самі йоржі (Ю. Мушкетик); Коропи бралися добряче (М. Рильський); Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів (Ю. Смолич); На світанку клювали невеликі лящі та язі (О. Копиленко).
Словник синонімів української мови