клювак

ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І. Франко); Вистукує барвистий ятел у кору стовбурів (А. Шиян); Провору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі (Ю. Яновський); Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (І. Ле); Птиця клюйдерево вистукує, як ковач: тук-тук-тук, ніби молотком у кузні (А. Хижняк); Ой довбачу зелененький, довбачу, довбачу, А я бідна сиротонька, не смійся, багачу (пісня).

Значення в інших словниках

1. клювак — клюва́к іменник чоловічого роду, істота дятел діал.  Орфографічний словник української мови
2. клювак — див. ніс  Словник синонімів Вусика
3. клювак — -а, ч., діал. Дятел.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клювак — КЛЮВА́К, а́, ч., діал. Дятел. Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (Іван Ле); Із самісінького ранку із садка долинає стукання завзятого клювака, наче він і не втомлюється, постійно вибирає шкідників із кори дерев (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
5. клювак — КЛЮВА́К, а, ч., діал. Дятел. Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (Ле, Вибр., 1939, 98).  Словник української мови в 11 томах
6. клювак — Клюва́к, -ка ж. 1) Клювъ. Вх. Лем. 425. 2) Полукруглое большое долото для выдалбливанія древесины внутри колоды. Вас. 151. 3) Поклеванный плодъ. Огірки клюваки. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка