краяти

кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич).

кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Коцюбинський); — Не говори так, Андрійку, не ріж мого серця (Л. Мартович); Часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душу солдатську невблаганно (Д. Луценко). кра́яти на шматки́ се́рце. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк). кра́яти ноже́м по се́рці. Вітер починає грати на далекім ворунні .. Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці (М. Коцюбинський). розкра́яти і се́рце, і ду́шу. А втім, може, й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце, і душу надвоє (Леся Українка). різону́ти по се́рцю кого і без додатка, безос. Як подумаю, що виїжджати треба, так по серцю й різоне (Григорій Тютюнник).

кра́яти собі́ мо́зок. Думати, детально розмірковуючи над чимось. Я довго краяв собі мозок: ну, а звідки ж цей хамелеон (Хома Леонтійович) міг перейняти риси мого рідного брата? (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. краяти — кра́яти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. краяти — Різати, тяти, розрізувати, розтинати, перерізувати; (серце) шматувати, розривати; (у кравецтві) кроїти.  Словник синонімів Караванського
3. краяти — див. різати  Словник синонімів Вусика
4. краяти — [крайатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
5. краяти — краю, краєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. || Різати що-небудь взагалі; тяти. || перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо. Краяти серце. 2》 розм. Те саме, що кроїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. краяти — КРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Л. Мартович); Ватаг краяв ножем будзи, дав і Олексі ніж (Г.  Словник української мови у 20 томах
7. краяти — кра́яти 1. різати (м, ср, ст): Так все забуваю, рано краяла'м хліб, а тепер не можу знайти, де ніж поклала (Авторка) 2. крав. кроїти, викроювати: Окрім випрасування задної нагавиці під залізком, треба штани зшивати все від коліна, де зазначуємо собі, коли краємо (Повний курс)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. краяти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти.  Словник синонімів української мови
9. краяти — Кра́яти, кра́ю, кра́єш, кра́ють; кра́ючи; кра́яний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. краяти — КРА́ЯТИ, кра́ю, кра́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах
11. краяти — Краяти, краю, -єш гл. 1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н. 2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101. 3) — серце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця. Мет. 12.  Словник української мови Грінченка