краяти

КРА́ЯТИ, кра́ю, кра́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати.

Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Март., Тв., 1954, 116);

Крають плуги для нового засіву Землю, від ран живоносних щасливу (Рильський, III, 1961, 230);

// Різати що-небудь взагалі; тяти.

Поки ніж не крає, дерево не грає, А хто вріже глибоченько, тому заспіває (Л. Укр., І, 1951, 217);

// перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо.

Повітря .. крає гострий жіночий голос (Коцюб., II, 1955, 239);

Архип.. спостерігає, як швидкі блискавиці, ламаючись у всіх напрямках, крають чорну пелену неба (Шиян, Переможці, 1950, 88);

Ось вже крають воду весла. Хвиля легко плеще в борт (Мур., Піонер, слово, 1951, 37).

◊ Кра́яти се́рце (ду́шу) чиє, кому — завдавати муки, душевного болю кому-небудь.

Жаль гострим ножем краяв йому серце (Мирний, І, 1954, 324);

Думки, спогади краяли серце Костомарова (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 463).

2. розм. Те саме, що кро́їти.

Кравець крає, як йому сукна стає (Номис, 1864, № 9899);

Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв (Щог., Поезії, 1958, 177).

Значення в інших словниках

1. краяти — кра́яти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. краяти — Різати, тяти, розрізувати, розтинати, перерізувати; (серце) шматувати, розривати; (у кравецтві) кроїти.  Словник синонімів Караванського
3. краяти — див. різати  Словник синонімів Вусика
4. краяти — [крайатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
5. краяти — краю, краєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. || Різати що-небудь взагалі; тяти. || перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо. Краяти серце. 2》 розм. Те саме, що кроїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. краяти — КРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Л. Мартович); Ватаг краяв ножем будзи, дав і Олексі ніж (Г.  Словник української мови у 20 томах
7. краяти — кра́яти 1. різати (м, ср, ст): Так все забуваю, рано краяла'м хліб, а тепер не можу знайти, де ніж поклала (Авторка) 2. крав. кроїти, викроювати: Окрім випрасування задної нагавиці під залізком, треба штани зшивати все від коліна, де зазначуємо собі, коли краємо (Повний курс)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. краяти — кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич).  Фразеологічний словник української мови
9. краяти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти.  Словник синонімів української мови
10. краяти — Кра́яти, кра́ю, кра́єш, кра́ють; кра́ючи; кра́яний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. краяти — Краяти, краю, -єш гл. 1) Рѣзать, разрѣзывать. Яблучко крають. Грин. III. 10. Краяти коровай дрібненько. Мет. Опанас поставив чарку, оселедець крає. Мкр. Н. 2) Кроить. Сукню крайте. Грин. III. 101. 3) — серце. Раздирать, разрывать сердце. Не край мого серця. Мет. 12.  Словник української мови Грінченка