покотом

(аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися (по́котом), не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

Значення в інших словниках

1. покотом — по́котом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. покотом — пр., (лежати) суцільно, без перерви, по всій поверхні, один біля одного; (класти) підряд, поспіль, один при однім; (посувати) Р. котом.  Словник синонімів Караванського
3. покотом — присл. 1》 Один біля одного, без певного порядку. 2》 розм. По всій поверхні, на всьому протязі, без проміжків; суцільно. || Підряд, одного за одним. 3》 також із прийм. за, діал. Усі разом. 4》 розм., рідко. Котячись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покотом — ПО́КОТОМ, присл. 1. Один біля одного, без певного порядку. На полу .. покотом лежали скулені од холоду троє дітей (С. Васильченко); Спати полягали [подорожні] всі покотом на сіні у повітці (В. Гжицький). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
5. покотом — ПІДРЯ́Д (один за одним; без перерви); ПО́СПІЛЬ, ПОСЛІДО́ВНО, УРЯ́Д (ВРЯД), ЗРЯ́ДУ розм., ПО́КОТОМ розм., О́БРЯДНО діал., ПО́МІЖ діал. Шукала (Маруся) сухих дров, але мало знаходила: трафилося підряд кілька дощистих днів (Г.  Словник синонімів української мови
6. покотом — ПО́КОТОМ, присл. 1. Один біля одного, без певного порядку. На полу.. покотом лежали скулені од холоду троє дітей (Вас., І, 1959, 301); Спати полягали [подорожні] всі покотом на сіні у повітці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 237). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
7. покотом — Покотом нар. Вповалку. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. III. 75. В гаю все покотом лежало. Шевч. 334.  Словник української мови Грінченка