попити

обмоло́тини попи́ти, етн. Святково відзначити закінчення молотьби; обмолотитися. Всі обмолотини попили, а вдова ще й не починала молотити (Ганна Барвінок); — Саме обмолотини попили… Коли це — щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Яновський).

пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) кров з кого, чию. 1. Тяжко визискувати, експлуатувати кого-небудь. У селі управа колишня: поміщик панствує, п’є кров з бідняків (Нар. опов.); Як ссав (панич Льольо) народну кров, так буде і далі ссати (М. Коцюбинський). попи́ти кро́ві (по́ту) з кого, чиєї, чийого (тривалий час). — Що ж, напанувались, попили .. людської крові, пора й честь знати. Під ці слова в усіх закапелках вагона дрібно подзвонювали збиті заробітчанські коси, що тупились у чужих .. степах (М. Стельмах); Минулося з снопа восьмого чи десятого, попили (багатії) нашого поту — годі! (А. Головко). 2. Знущатися з кого-небудь, кривдити, мучити когось. Мучилася (Горпина), а далі й схаменулася: “Чи я їм справді на глум далася? Один кат кров мою п’є, а та глуха потороча — горілку” (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. попити — попи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попити — -п'ю, -п'єш, док., перех. і без додатка. 1》 Напитися. || Випити трохи чого-небудь. 2》 Випити що-небудь поступово. Могорич попити — відзначити частуванням горілкою, вином і т. ін. завершення якої-небудь справи. Попити крові перен. — познущатися. 3》 також без додатка. Пиячити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попити — ПОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., що і без дод. 1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Г. Квітка-Основ'яненко); На скелі над морем стоятиме він, .. І коршун, на руку йому прилетівши, На ній відпочине, попивши й поївши (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. попити — ПОПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док., перех. і без додатка. 1. Напитися. Поїли, попили, повечеряли [голова з понятими] на всі заставки (Кв.-Осн., II, 1956, 265); На скелі над морем стоятиме він,..  Словник української мови в 11 томах
5. попити — I. По́пити, -плю, -пиш гл. = попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити. Фр. Пр. 47. --------------- II. Попити, -п'ю́, -єш гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35.  Словник української мови Грінченка