почесати

почеса́ти бере́зовим ві́ником кого. Побити, відшмагати кого-небудь різками. — Он учора нахвалялись (пані), що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють. — А то ж задля чого? — зацікавившись, допитуюся я.— Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

чеса́ти / почеса́ти язика́ (язико́м, язика́ми). Вести несерйозні, пусті розмови. — Як не має хтось роботи, то й чеше язика (М. Стельмах); Якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками (Л. Костенко); — Нарешті справжнє діло підвертається! А то гасаємо, як навіжені, по селах та язики чешемо… (І. Головченко і О. Мусієнко); І знову говорить і говорить — любить же Петрович язика почесати (Є. Кротевич); // Поширювати про кого-небудь неправдиві відомості; пліткувати. Її веселі, язикаті сусіди вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко); Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. почесати — почеса́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почесати — див. побити  Словник синонімів Вусика
3. почесати — -ешу, -ешеш; наказ. сп. почеши; док., перех. 1》 Чесати якийсь час. 2》 розм. Те саме, що почухати. Почесати язика — а) говорити довго і без потреби; б) обговорювати поза очі чиюсь поведінку, злословлячи при цьому. 3》 перен. Швидко побігти або піти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почесати — ПОЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Чесати якийсь час. 2. розм. Те саме, що почу́хати. І чиряк даремне не сяде, хіба почешеш (Номис). 3. перен. Швидко побігти або піти. – А куди, руда?...  Словник української мови у 20 томах
5. почесати — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. почесати — ПОЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех. 1. Чесати якийсь час. 2. розм. Те саме, що почу́хати. І чиряк даремне не сяде, хіба почешеш (Номис, 1864, № 7105). ◊ Почеса́ти бере́зовим ві́ником кого — побити кого-небудь різками. — А то ж задля чого [на конюшню]?...  Словник української мови в 11 томах
7. почесати — Почеса́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Расчесать, причесать (многихъ). Усі дівки та молодії почесані йдуть. Грин. III. 274. 2) Почесать нѣкоторое время (волосы). 3) Побѣжать, быстро пойти. Повернула круто наліво, почесала яриною. Мир. ХРВ. 7.  Словник української мови Грінченка