почепитися

ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). — Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати... (М. Зарудний); — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний); — Сяя (Оксана) повісилась на шию копитанові (капітанові), захотіла разом панею бути (Г. Квітка-Основ’яненко); Почувала (вона), що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтяму... (О. Гончар); — Утік! Боягуз, утік від молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі! (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. почепитися — почепи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почепитися — [почеипитиес'а] -пл'ус'а, -чепиес':а, -чепиец':а, -чепл'ац':а; нак. -пис'а, -п'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. почепитися — -чеплюся, -чепишся; мн. почепляться. Док. до чіплятися. || Повіситися. || Повиснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почепитися — ПОЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. поче́пляться. Док. до чіпля́тися. Яшко на ходу .. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки і рішуче став на тормозі (А.  Словник української мови у 20 томах
5. почепитися — ПОЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. поче́пляться. Док. до чіпля́тися. Яшко на ходу.. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки і рішуче став на тормозі (Головко, І, 1957, 171); І радість невимовна...  Словник української мови в 11 томах
6. почепитися — Почепитися, -плю́ся, -пишся гл. Нацѣпиться.  Словник української мови Грінченка