почепитися
ПОЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. поче́пляться.
Док. до чіпля́тися.
Яшко на ходу .. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки і рішуче став на тормозі (А. Головко);
І радість невимовна, Коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (М. Рильський);
При самій землі, між стеблинками, почепившись манюсінькими світлими крапельками, притаїлись росинки (Григорій Тютюнник);
// Повіситися.
Вмерти! Зараз же вмерти! Почепитися на тій бантині, що майстер наче нарочито випустив з-під стріхи в повітці (Л. Яновська);
// Повиснути.
Прокоповичка кинулась до гостя й ніби почепилась на його шиї (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)