почепитися

ПОЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. поче́пляться. Док. до чіпля́тися.

Яшко на ходу.. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки і рішуче став на тормозі (Головко, І, 1957, 171);

І радість невимовна, Коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (Рильський, Поеми, 1957, 256);

При самій землі, між стеблинками, почепившись манюсінькими світлими крапельками, притаїлись росинки (Тют., Вир, 1964, 251);

// Повіситися.

Вмерти! Зараз же вмерти! Почепитися на тій бантині, що майстер наче нарочито випустив з-під стріхи в повітці (Л. Янов., І, 1959, 407);

// Повиснути.

Прокоповичка кинулась до гостя й ніби почепилась на його шиї (Н.-Лев., III, 1956, 71).

Значення в інших словниках

1. почепитися — почепи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почепитися — [почеипитиес'а] -пл'ус'а, -чепиес':а, -чепиец':а, -чепл'ац':а; нак. -пис'а, -п'іц':а  Орфоепічний словник української мови
3. почепитися — -чеплюся, -чепишся; мн. почепляться. Док. до чіплятися. || Повіситися. || Повиснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. почепитися — ПОЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. поче́пляться. Док. до чіпля́тися. Яшко на ходу .. почепився на східець, і хоч кондуктор лаявся і спихав, мовчки і рішуче став на тормозі (А.  Словник української мови у 20 томах
5. почепитися — ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків).  Фразеологічний словник української мови
6. почепитися — Почепитися, -плю́ся, -пишся гл. Нацѣпиться.  Словник української мови Грінченка