прихилитися

не ма́ти де го́лову (голови́) прихили́ти. Бути самотнім, залишитися без рідних і близьких. Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаний); Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ… (М. Коцюбинський). не ма́ти куди́ (до ко́го) прихили́тися (го́лову прихили́ти). На старості не мала до кого голову прихилити, куди прихилитися (З газети).

прихиля́тися / прихили́тися се́рцем (душе́ю) до кого. Приятелювати з кимсь, симпатизувати комусь, любити когось. Олег все більше звикав і прихилявся серцем до Люди, а Люда сміялася, пустувала й хто зна, що було у неї на думці (Л. Дмитерко); Не хотіла (татарочка) підсобляти в будь-якім підступі супроти Подолянки, до котрої татарочка, в неволі зів’явши, чомусь прихилилась душею (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. прихилитися — прихили́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прихилитися — Прихили́тися. Задовільнити прохання. Най лиш родичі внесуть письменно просьбу, а рада шкільна повітова радо прихилить ся до неї (Б., 1895, 6, 2) // пол. przychylić się do życzeń — задовільнити бажання.  Українська літературна мова на Буковині
3. прихилитися — див. прихилятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прихилитися — ПРИХИЛИ́ТИСЯ див. прихиля́тися.  Словник української мови у 20 томах
5. прихилитися — НАХИЛЯ́ТИСЯ (згинати верхню частину тулуба), НАГИНА́ТИСЯ, СХИЛЯ́ТИСЯ, ЗГИНА́ТИСЯ, ПЕРЕГИНА́ТИСЯ підсил., ПЕРЕХИЛЯ́ТИСЯ підсил., ПЕРЕХНЯ́БЛЮВАТИСЯ діал.; ПОХИЛЯ́ТИСЯ, КЛОНИ́ТИСЯ поет., ЗВІ́ШУВАТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
6. прихилитися — ПРИХИЛИ́ТИСЯ див. прихиля́тися.  Словник української мови в 11 томах
7. прихилитися — Прихилятися, -ля́юся, -єшся сов. в. прихили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. н. п. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. Чуб. V. 193. — до кого.  Словник української мови Грінченка