Фразеологічний словник української мови

пробігти

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала і знову почув, як мурашки забігали у нього за плечима (І. Франко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін); Синявін .. від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Іван Ле); — Я пишу, а він (Ауер) підходить і зеленими очима дивиться, дивиться, аж мурашки по спині поповзли (А. Хижняк); Вони співали так гарно, що у Терезки мурашки пішли спиною (М. Томчаній). 2. Комусь стає моторошно, страшно, неспокійно і т. ін. Мурашки бігали по спині, але цікавість перемогла страх (В. Гжицький); При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (М. Ю. Тарновський); Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів — аж мурашки йдуть йому поза плечі (О. Маковей); Темінь дихнула глибоко, безнадійно. Порожнеча стисла серце, аж мурашки побігли по спині (Ю. Мушкетик); Коли ці сталеві громади (танки) з’явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар); Глянув з високості вниз, і голова йому пішла обертом, а по тілу пробігли мурашки. Він схопився за граніт (П. Панч); Коли Маруся підходила до цього місця, їй стало моторошно, по тілу забігали мурашки (Ф. Бурлака); — Ні, Сашко, мені здалося, що хтось тихенько, нишком пройшов на горищі недалеко від нас. В мене знову по спині сипнули мурашки (Л. Смілянський). мурашва́ побі́гла спи́ною. Юрко глянув на сестру такими очима, що в неї мурашва побігла спиною (М. Томчаній). за плечи́ма — мура́хи. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); // зі сл. стра́шно, мо́торошно і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах. Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах (П. Козланюк).

дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

(і) ми́ша не пролі́зе (не проско́чить, не пробіжи́ть і т. ін.), перев де. Ніхто не пройде; надійно (оберігається щось). — Одначе за Арабатську Стрілку ми теж спокійні..— Там і миша не пролізе,— прохрипів полковник Уолш (О. Гончар); — В мене тут миша не проскочить,— ображено відповів капітан. — А втім, можете обстежити (О. Гончар); Коли він стоїть на варті, миша не пробіжить… (І. Цюпа). ми́ші не пролі́зти. Замкнули браму, .. подвоїли вартових і ще кінних послали в роз’їзди… Ну. одно слово, — миші не пролізти (М. Старицький).

пробіга́ти / пробі́гти очи́ма що, по чому і без додатка. Швидко читати або оглядати що-небудь. Мазепа почав читати лист, по тому, як пробігав очима все далі, його обличчя мінялося (Ю. Мушкетик).

(чо́рна) кі́шка пробі́гла; (чо́рний) кіт пробі́г між (поміж) ким. Хто-небудь посварився з кимсь, між ким-небудь виникла незгода, склалися напружені стосунки. Побачивши Колу, він повернув у хвіртку,— давно між ними чорна кішка пробігла (О. Кундзич); — Скажіть, Євгене Панасовичу... чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (В. Речмедін); (Семен (тихим голосом):) Між мною і вами, учителю, пробіг чорний кіт (Я. Галан).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. пробігти — пробі́гти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пробігти — [проуб’ігтие] проб'іжу, проб'іжиш, проб'іжиемо, проб'іжиете; нак. проб'іжи, проб'іж'іт'  Орфоепічний словник української мови
  3. пробігти — див. пробігати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробігти — ПРОБІ́ГТИ див. пробіга́ти.  Словник української мови у 20 томах
  5. пробігти — БІ́ГТИ (про час, події — швидко, непомітно минати), ПРОБІГА́ТИ, ПЕРЕБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, ПРОНО́СИТИСЯ, МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., ЛЕТІ́ТИ підсил., ПРОЛІТА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. пробігти — ПРОБІ́ГТИ див. пробіга́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. пробігти — Пробіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. пробігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Пробѣгать, пробѣжать. Лень так швидко пробіжить, як часиночка. Кв. 2) Проѣзжать, проѣхать быстро. Пан четвернею пробіжить. МВ. І. 22.  Словник української мови Грінченка