пробігти —
пробі́гти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
пробігти —
[проуб’ігтие] проб'іжу, проб'іжиш, проб'іжиемо, проб'іжиете; нак. проб'іжи, проб'іж'іт'
Орфоепічний словник української мови
пробігти —
див. пробігати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пробігти —
(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
пробігти —
БІ́ГТИ (про час, події — швидко, непомітно минати), ПРОБІГА́ТИ, ПЕРЕБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, ПРОНО́СИТИСЯ, МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., ЛЕТІ́ТИ підсил., ПРОЛІТА́ТИ підсил. — Док.
Словник синонімів української мови
пробігти —
ПРОБІ́ГТИ див. пробіга́ти.
Словник української мови в 11 томах
пробігти —
Пробіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. пробігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Пробѣгать, пробѣжать. Лень так швидко пробіжить, як часиночка. Кв. 2) Проѣзжать, проѣхать быстро. Пан четвернею пробіжить. МВ. І. 22.
Словник української мови Грінченка