косо —
ко́со прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
косо —
Кособоко, косувато, криво, кривувато, навкіс і навкіс, навскіс і навскіс, навкоси, навкосиню, навкосяка, навперекоси, навперекосяк, наперскосяк, скісно Фразеологічні синоніми: з косинею; з перекосом
Словник синонімів Вусика
косо —
Присл. до косий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
косо —
Скісно, криво, скрива, зизо
Словник чужослів Павло Штепа
косо —
КО́СО. 1. Присл. до ко́сий 1–4. Голубі дощі спадають косо (М. Стельмах); Ворон косо падав на заріччя у вогні гарматних випалів, і били польські військові бубни та сурмили до побіди сурми (Ю.
Словник української мови у 20 томах
косо —
диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось.
Фразеологічний словник української мови
косо —
КО́СО. Присл. до ко́сий. Голубі дощі спадають косо (Стельмах, Жито.., 1954, 116); Косо, криво, аби живо (Укр.. присл.., 1955, 234); Трохи косо посаджені очі пильно бігали по дрібних рядках сторінок (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 138); Він чув добре...
Словник української мови в 11 томах