лій —
лій іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
лій —
Лою, ор. лоєм. Жир, переважно овечий та великої рогатої худоби.
Літературне слововживання
лій —
Товщ, жир, д. тлущ; (у голові) П. глузд, клепка.
Словник синонімів Караванського
лій —
лою, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; за давніх часів використовувався для освітлення. || перен. Жирова речовина, що виділяється залозами шкіри людини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лій —
ЛІЙ, ло́ю, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Шкода й лою на лемішку (Номис); Татарки .. частували їх .. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками... (М.
Словник української мови у 20 томах
лій —
є лій у голові́ чиїй, у кого і без додатка, жарт. Хтось розумний, здібний, кмітливий і т. ін. — Були нагнали його з школи, так він подав начальству трактат. І так написав, що архімандрит змінив свою постанову. Є лій в голові хлопця (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
лій —
I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці).
Словник синонімів української мови
лій —
Лій, ло́ю, ло́єві, ло́єм, на лою́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лій —
ЛІЙ, ло́ю, ч Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Татарки.. частували їх.. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками… (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
лій —
Лій, ло́ю м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600.
Словник української мови Грінченка