нудьга —
[нуд'га] -ги, д. і м. -д'з'і
Орфоепічний словник української мови
нудьга —
-и, ж. 1》 Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. 2》 Стан, викликаний одноманітністю обстановки, відсутністю інтересу до довкілля, до своїх занять і т. ін. || у знач. присудк. сл., з інфін. Нудно, нецікаво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нудьга —
НУДЬГА́, и́, ж. 1. Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, З нудьги скакали так, як кози (І. Котляревський); Та тут можна вмерти з нудьги!...
Словник української мови у 20 томах
нудьга —
ЗАНУ́ДА розм. (про нудну, набридливу людину), НУДЬГА́ розм., НУДЬГА́Р розм., НУДЯ́Р рідко. — Ти встанеш сьогодні чи ні? — розгнівався Сергій і затормошив Дениса за плече. — Яка це зануда штовхається?...
Словник синонімів української мови
нудьга —
Нудьга́, -дьги́, -дьзі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
нудьга —
НУДЬГА́, и́, ж. 1. Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, З нудьги скакали так, як кози (Котл., І, 1952, 217); Та тут можна вмерти з нудьги!...
Словник української мови в 11 томах
нудьга —
Нудьга, -ги ж. 1) Тоска, скука. Г. Барв. 431. 2) нудьга-чоловік. Скучный человѣкъ. Семен це нудьга-чоловік. Міусск. окр. см. нуд, нудота.
Словник української мови Грінченка