осика

Осика сама собі дує, сама горить, сама собі воду носить.

Осика, як горить, то фукає парою, та випускає бульки зо себе.

Осичина сипичина.

Як горить, то шипить.

Значення в інших словниках

1. Осика — Оси́ка прізвище населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. осика — Тремтяча тополя, (прв. одне дерево) осичина.  Словник синонімів Караванського
3. осика — [осика] -кие, д. і м. -иц'і  Орфоепічний словник української мови
4. осика — -и, ж. 1》 Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. || Кілок, палиця з цього дерева. 2》 збірн. Дрова чи будівельний матеріал із цього дерева.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осика — ОСИ́КА, и, ж. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. Шелестить осика тонким листом (Марко Вовчок); Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (М. Рильський); Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить (В.  Словник української мови у 20 томах
6. осика — на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г.  Фразеологічний словник української мови
7. осика — ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В.  Словник синонімів української мови
8. осика — Оси́ка, -ки, -ці; оси́ки, оси́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. осика — ОСИ́КА, и, ж. 1. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
10. осика — Осика, -ки ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Чуб. І. 76. ум. осичка.  Словник української мови Грінченка