осика
ОСИ́КА, и, ж.
Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча.
Шелестить осика тонким листом (Марко Вовчок);
Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (М. Рильський);
Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить (В. Стус);
* У порівн. Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (М. Коцюбинський);
// Кілок, палиця з цього дерева.
[Лев:] Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі (Леся Українка);
// Деревина цього дерева.
Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (з навч. літ.).
◇ (1) На вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці (д) див. гру́ша;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) оси́ка на ві́трі, зі сл. тремтіти, затремтіти і т. ін. – дуже сильно.
Вона боялась подумати, що тоді буде, і лише тремтіла, як осика на вітру [на вітрі] (М. Коцюбинський);
Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)