осика
ОСИ́КА, и, ж.
1. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча.
Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці (Укр.. присл.., 1955, 315);
Шелестить осика тонким листом (Вовчок, І, 1955, 100);
Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (Рильський, І, 1960, 202);
*У порівн. Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (Коцюб., І, 1955, 49);
// Кілок, палиця з цього дерева.
[Лев:] Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі (Л. Укр., III, 1952, 194).
2. збірн. Дрова або будівельний матеріал з цього дерева.
Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Стол.-буд. справа, 1957, 38).
Словник української мови (СУМ-11)