присувати —
присува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
присувати —
-аю, -аєш і присовувати, -ую, -уєш, недок., присунути, -ну, -неш, док. 1》 перех. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати. || також у сполуч. зі сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що-небудь до себе.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присувати —
ПРИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, ПРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати. Не присувай соломи до вогню (Номис); Констанцій ..
Словник української мови у 20 томах
присувати —
ПРИСУВА́ТИ (ПРИСО́ВУВАТИ) (сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось), ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ), ПРИСТАВЛЯ́ТИ (до вогню, до жару). — Док.: прису́нути, підсу́нути, приста́вити. Констанцій..
Словник синонімів української мови
присувати —
ПРИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати. Не присувай соломи до вогню (Номис, 1864, № 5887); Констанцій..
Словник української мови в 11 томах
присувати —
Присува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. присунути, -ну, -неш, гл. Придвигать, придвинуть. Не присувай соломи до вогню. Ном. № 5887.
Словник української мови Грінченка