рип —
рип 1 іменник чоловічого роду різкий звук рип 2 вигук незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
рип —
I -у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. || Звук, якого видають деркачі, снігурі та деякі інші птахи. || Різкий, неприємний звук у голосі людини. За одним рипом — водночас, заразом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рип —
РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Панас Мирний); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д.
Словник української мови у 20 томах
рип —
рип різкий скрип, звук (м, ср, ст) ◊ череви́ки на ри́пах черевики, що скриплять під час ходьби (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
рип —
за одни́м ри́пом. Одночасно з ким-, чим-небудь; заразом, відразу. За одним рипом з Остапом і Мусій вийшов з хати (А. Головко); В клубі неодмінно побувайте. Та за одним рипом провідайте й нашу дослідницьку станцію (О. Ковінька). одни́м ри́пом.
Фразеологічний словник української мови
рип —
РИП¹, у, ч. Різкий звук, що виникає від тертя предмета або його частин чи деталей об щось інше. Почувся брязкіт шпор, рип чобіт (Мирний, І, 1954, 353); Сьогодні, перед світанком, Андрія розбудив рип сінешніх дверей (Д. Бедзик, Студ.
Словник української мови в 11 томах
рип —
Рип, -пу I м. Скрипъ. Рип за рипом у хату старости. рипи справляти. Часто отворять дверь. чоботи, черевики на рипах. Сапоги, башмаки со скрипомъ. Чоботи на рипах ваксовані. Св. Л. 174. --------------- Рип! II меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип!...
Словник української мови Грінченка