Значення в інших словниках
-
обручення —
обру́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
обручення —
-я, с. Шлюбний обряд, під час якого молоді обмінюються обручками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обручення —
ОБРУ́ЧЕННЯ, я, с. Шлюбний обряд, під час якого молоді обмінюються обручками. *Образно. Закрасилася-запишалася тонка смерічка весільним убором передсмертного обручення з сонцем (Хотк., II, 1966, 238).
Словник української мови в 11 томах
-
обручення —
ОБРУ́ЧЕННЯ, я, с. Шлюбний обряд, під час якого молоді обмінюються обручками. * Образно. Закрасилася-запишалася тонка смерічка весільним убором передсмертного обручення з сонцем (Г. Хоткевич).
Словник української мови у 20 томах
-
обручення —
ЗАРУ́ЧИНИ мн. (обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим), ОБРУ́ЧЕННЯ, ЗМО́ВИНИ мн., заст., ЗГОВО́РИНИ мн., заст., ЗГО́ВІР заст. — Заручини — це ще не весілля.
Словник синонімів української мови