Підлягати висвячуванню в духовний сан; рукопокладатися
Словник церковно-обрядової термінології
Значення в інших словниках
святитися —
святи́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
святитися —
святиться, недок. 1》 заст. Шануватися як святиня. 2》 церк. Висвячуватися в духовний сан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
святитися —
СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Бути шанованим як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (А. Кримський); Тільки тобою білий святиться світ (В. Стус); Святиться на любов в моїм малім імені – Не поруюную і не попалю (М.
Словник української мови у 20 томах
святитися —
СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Шануватися як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220). 2. церк. Висвячуватися в духовний сан.
Словник української мови в 11 томах
святитися —
Святи́тися, -чу́ся, -ти́шся гл. 1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Єв. Мт. VI. 9. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. Ном. № 10733. 2) Освящаться. 3) Рукополагаться.
Словник української мови Грінченка