святитися

Святи́тися, -чу́ся, -ти́шся

гл.

1) Дѣлиться, быть святымъ. Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Єв. Мт. VI. 9. Святився б гурток, коли б не чортова ззіжа. Ном. № 10733.

2) Освящаться.

3) Рукополагаться. Як святився ще на діакона та був у печерах. КС. 1883. III. 675.

4) Свято почитаться. Честь тоді святилась дуже. Мкр. II. 35.

Значення в інших словниках

1. святитися — святи́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. святитися — Підлягати висвячуванню в духовний сан; рукопокладатися  Словник церковно-обрядової термінології
3. святитися — святиться, недок. 1》 заст. Шануватися як святиня. 2》 церк. Висвячуватися в духовний сан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. святитися — СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Бути шанованим як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (А. Кримський); Тільки тобою білий святиться світ (В. Стус); Святиться на любов в моїм малім імені – Не поруюную і не попалю (М.  Словник української мови у 20 томах
5. святитися — СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок. 1. заст. Шануватися як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220). 2. церк. Висвячуватися в духовний сан.  Словник української мови в 11 томах