святитися
СВЯТИ́ТИСЯ, свя́титься, недок.
1. заст. Шануватися як святиня.
Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220).
2. церк. Висвячуватися в духовний сан.
— Він либонь на попа учився, та не схотів святитись у попи (Мирний, III, 1954, 200);
Як святився ще на диякона та був у печерах (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)