ієродиякон

ієродия́кон

1. Звання, яке надають дияконові, що прийняв чернече постриження; 2. Особа, яка отримала це звання

Значення в інших словниках

1. ієродиякон — ІЄРОДИЯ́КОН, а, ч. Монах у сані диякона. Книжки переглянено і зареєстровано і передано новому ризничому ієродиякону Філарету (І. Франко); Старшого ієродиякона називають архідияконом (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. ієродиякон — ієродия́кон іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ієродиякон — -а, ч. Монах у сані диякона.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ієродиякон — Ієродия́кон, -на; -кони, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)