Значення в інших словниках
-
ієродиякон —
1. Звання, яке надають дияконові, що прийняв чернече постриження; 2. Особа, яка отримала це звання
Словник церковно-обрядової термінології
-
ієродиякон —
ІЄРОДИЯ́КОН, а, ч. Монах у сані диякона. Книжки переглянено і зареєстровано і передано новому ризничому ієродиякону Філарету (І. Франко); Старшого ієродиякона називають архідияконом (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
ієродиякон —
ієродия́кон іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
ієродиякон —
Ієродия́кон, -на; -кони, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)