достоєвський

(-ого) ч.

1. мол.; ірон., несхвальн. Людина, яка набридає комусь. БСРЖ, 165. // муз. Людина, яка набридає музикантам похвалами або доганами. ПСУМС, 23.

Значення в інших словниках

1. Достоєвський — Достоє́вський прізвище  Орфографічний словник української мови
2. достоєвський — Ого, ч. і ж. Нудна, надокучлива людина (той, що дістає). Ну, ти і достоєвський — вимучиш будь-кого.  Словник сучасного українського сленгу
3. Достоєвський — див. Достоєвський, Федір Михайлович  Філософський енциклопедичний словник
4. Достоєвський — Достоє́вський, -кого (рос. письм.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)