загребти

(-ребу, -ребеш) док., кого; крим. Затримати, арештувати когось. Гальмуй, там же нас загребуть! (М. Омельченко, Свято біди); А міліція приїхала та й загребла його разом із тим прапором, голубчика! (Л. Кононович, Мертва грамота). БСРЖ, 194; ЯБМ, 1, 341.

Значення в інших словниках

1. загребти — загребти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загребти — див. загрібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загребти — Ає, 3-я ос. одн., недок., загребти, -бе, док., нарк. Діяти на психіку (про наркотичну речовину). Дарця з розумінням кивнула. Її почало загрібати від одного лише диму (Л. Дереш).  Словник сучасного українського сленгу
4. загребти — (і) ку́ри загребу́ть (заклюю́ть) кого. Хто-небудь може пропасти, безслідно загинути або опинитися в скрутному становищі. — А як ти дивишся, Саїд Алі, на те, щоб Мацієвського, Карімбая і ще кількох чоловік прийняти ..  Фразеологічний словник української мови
5. загребти — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм.  Словник синонімів української мови
6. загребти — Загребти́, див. загріба́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. загребти — ЗАГРЕБТИ́ див. загріба́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. загребти — Загребти, -ся см. загрібати, -ся.  Словник української мови Грінченка