звалювати
(-юю, -юєш) недок., мол. Іти, їхати звідкись, кудись. — З тобою нікуди не йду. Беру свої бабки і звалюю (А. Кокотюха, Тупик для втікача); Коли вони нарешті вирішують звалювати, я відчиняю вікна — аби провітрити помешкання <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 526.
Короткий словник жарґонної лексики української мови