мочити
(-чу, -чиш) недок.
1. кого; крим., мол. Бити; ударяти з великою силою. СЖЗ, 68; ПСУМС, 45.
2. кого; крим., мол. Убивати когось. Тоді клацнув затворною рамою. Кого мочитимемо? Я підвівся. — На кого покажу, — сказав я з притиском, — того й мочитимете! (Л. Кононович, Кінець світу...). ПСУМС, 45; СЖЗ, 68.
Короткий словник жарґонної лексики української мови