смиконути
(-ну, -неш) док.; мол., жрм.
1. (куди, звідки); мол., крим. Побігти, втекти звідкись. <...> добре, що я смиконув так, що аж три квартали ловили... (О. Ульяненко, Ізгої).
2. Те саме, що смикнути. Старий, мабуть, ще перед рибою десь смиконув гранчака. Чуєш, які хармани плете? (Ю. Гудзь, Ісихія).
Короткий словник жарґонної лексики української мови