Значення в інших словниках
-
ухо —
у́хо іменник середнього роду вухо розм.
Орфографічний словник української мови
-
ухо —
-а, с., розм. Те саме, що вухо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ухо —
У́ХО, а, с., розм. Те саме, що ву́хо. “А що, як, викравшись помалу, Забратися в Рутульський стан? – Шептав Низ в ухо Евріалу: – То каші наварили б там” (І. Котляревський); В очах – жовто, чорно; а в ушах – пищало, стогнало, вило...
Словник української мови у 20 томах
-
ухо —
аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І.
Фразеологічний словник української мови
-
ухо —
У́хо, звич. ву́хо, -ха, -ху і -хові, в у́сі або у ву́сі; у́ші і ву́ха, уше́й і ву́х, уши́ма і ву́хами
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ухо —
У́ХО, а, с., розм. Те саме, що ву́хо. «А що, як, викравшись помалу, Забратися в Рутульський стан? — Шептав Низ в ухо Евріалу: — То каші наварили б там" (Котл.
Словник української мови в 11 томах
-
ухо —
Ухо, уха с. = вухо. Кругом як в усі. все мовчить. Шевч. 28. см. як у вусі [вухо]. В ушу. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. ум. ушко, ушечко.
Словник української мови Грінченка