халява
(-и) ж.
1. крим., мол. Задоволення потреб, отримання чого-небудь за чужий рахунок, безкоштовно. Боже, як ми любимо халяву! Та й як її не любити — це у нас в менталітеті (ПіК, 2001, № 21); Ходім, бо ще накриють на гарячому — не міг ніяк відтягнути калушанина від "халяви" (СМ, 22.05.1998); Досить часто наївність громадян, які мріють про "халяву", значно переростає їхню свідомість (СМ, 5.02.1999). БСРЖ, 641; ПСУМС, 75.
Короткий словник жарґонної лексики української мови