чайник
(-а) ч.
1. мол., жарт. Голова. Записуйте, бовдури. Беріть ручки і записуйте, бо ваші примітивні чайники все одно нічого не запам'ятають (Ю. Винничук, Груші в тісті); <...> ти даремно йому чайника розбила — він допомогти обіцяв (А. Кокотюха, Тупик для втікача). БСРЖ, 664; ТСРОЖ, 245; ПСУМС, 77.
2. мол., комп., спорт., авто; ірон. або несхвальн. Людина, недосвідчена в певній галузі; новачок. Вірус для "чайників" розсекретив дані одного зі стратегічних міністерств України (УМ, 2.08.2001). БСРЖ, 664; ПСУМС, 77; ТСРОЖ, 244.
Короткий словник жарґонної лексики української мови