чайник
ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду.
В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51);
На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6).
Словник української мови (СУМ-11)