чайник
ЧА́ЙНИК, а, ч.
1. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду.
В чайникові було ще доволі чаю (І. Нечуй-Левицький);
На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (В. Собко);
Хлопець біг, дослухаючись, де саме торохтить і дзвенить чайник (С. Черкасенко).
2. перен., розм. Додати переносне значення про те, що чайник — це початківець, некваліфікований користувач.
Словник української мови (СУМ-20)