чайник —
[чайниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
чайник —
ЧА́ЙНИК, а, ч. 1. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (І. Нечуй-Левицький); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (В.
Словник української мови у 20 томах
чайник —
ча́йник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
чайник —
А, ч. Голова. Можна, я зараз викличу його надвір і дам йому по чайнику (Ю. Андрухович). Я скажу йому, аби відчепився, бо дістане в чайник (Ю. Андрухович).
Словник сучасного українського сленгу
чайник —
(-а) ч. 1. мол., жарт. Голова. Записуйте, бовдури. Беріть ручки і записуйте, бо ваші примітивні чайники все одно нічого не запам'ятають (Ю. Винничук, Груші в тісті); <...> ти даремно йому чайника розбила — він допомогти обіцяв (А.
Словник жарґонної лексики української мови
чайник —
-а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип'ятять воду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чайник —
ЧА́ЙНИК, а, ч. Посудина з ручкою та носиком, у якій заварюють чай або кип’ятять воду. В чайникові було ще доволі чаю (Н.-Лев., II, 1956, 51); На столику блищав нікельований електричний чайник із здивовано задертим догори носиком (Собко, Граніт, 1937, 6).
Словник української мови в 11 томах