Значення в інших словниках
-
Череп —
Че́реп прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
-
череп —
Че́реп. Черепиця. Стережіть ся огня і асекуруйте ся в “Дністрі”! Щороку горять хлопскі міліона неасекуровані. Покривайте свої хати черепом (дахівками) (Б., 1905, рекл.) // порівн. пол. czerep — черепок, відламок.
Українська літературна мова на Буковині
-
череп —
див. КІСТЯК
Словник синонімів Караванського
-
череп —
Голощік, голощок
Словник синонімів Вусика
-
череп —
[череип] -па, м. (на) -п'і, мн. чеиреипи, чеиреип'іў два череипие
Орфоепічний словник української мови
-
череп —
ЧЕ́РЕП, а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. Я був [в склепі] серед трун ламаних, битих, розчинених. Хаос і безладдя. Черепи, кістки, цвіль одежі, шматованої часом – сотнями років (Ю. Яновський); На розмитій греблі її налякав кінський череп (М.
Словник української мови у 20 томах
-
череп —
А, ч., військ. Солдат, наступний в ієрархії після дідів.
Словник сучасного українського сленгу
-
череп —
-а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. || Верхня частина голови, голова (перев. не вкрита волоссям).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
череп —
Кістковий скелет голови у хордових, який за допомогою суглобів пов'язується із хребетним стовпом; власне ч. складається з мозкового ч. (охоплює мозок та органи чуттів) та вісцерального ч. (скелет переднього відділу травної системи та дихального відділу).
Універсальний словник-енциклопедія
-
череп —
Че́реп, -па; черепи́, -пі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
череп —
ЧЕ́РЕП, а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. Я був [в склепі] серед трун ламаних, битих, розчинених. Хаос і безладдя. Черепи, кістки, цвіль одежі, шматованої часом — сотнями років (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
-
череп —
Череп, -па м. 1) Черепъ. Грин. І. 220. Вимовляю з голови, з черепа. ЕЗ. V. 105. До мізку череп розбиває. Котл. Ен. 2) Большой черепокъ. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка