авіатор —
авіа́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
авіатор —
[ав'іатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
авіатор —
-а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією (у 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
авіатор —
АВІА́ТОР, а, ч. Фахівець із керування, водіння та обслуговування літальних апаратів. У 1910 році з метою отримання диплома авіатора здійснив політ Сергій Уточкін...
Словник української мови у 20 томах
авіатор —
авіа́тор (франц. aviateur) те саме, що й льотчик.
Словник іншомовних слів Мельничука
авіатор —
ЛЬО́ТЧИК (водій літака), ПІЛО́Т, АВІА́ТОР, ЛІТУ́Н. Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (О. Ільченко); Літак ставав живою істотою, а мозгом і серцем його був спокійний пілот Волох (В. Собко); Сашко Птаха..
Словник синонімів української мови
авіатор —
АВІА́ТОР, а, ч. Той, хто займається польотами, авіацією (в 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик. Будьте сміливі і точні, як належить авіаторам соціалістичної Батьківщини (Мик., І, 1957, 499); Чимало авіаторів оволоділи майстерністю катапультних стрибків (Веч. Київ, 18.I 1957, 4).
Словник української мови в 11 томах