буц

буц I.вул. 1. дурень, недотепа (ст)|| = бевзь

2. вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк

буц II.удар головою (ср, ст)||бик

◊ бара́н-бара́н-буц → баран

Значення в інших словниках

1. буц — БУЦ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає глухий звук, перев. від удару рогами. Баси глушать весь звук і на виході чути лише глухе “буц-буц-буц” (із журн.). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бу́цати і бу́цатися. – Баран, баран, буц!...  Словник української мови у 20 томах
2. буц — Буц! I меж., выражающее столкновеніе лбами. Баран-баран буц! Шейк. --------------- Буц, -ца II м. Насмѣшливое названіе, которое даютъ херсонскіе крестьяне захожему человѣку изъ болѣе сѣверной Малороссіи. Херс. Названіе жителя Подольск. губ.  Словник української мови Грінченка