ва́рта цигарки без фільтру марки “Ватра” (Лучук) (ср)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
варта —
(загін часто озброєних людей, призначений для охорони чогось) охорона, сторожа, чати, розм. караул, (прикордонна) застава, (для супроводу) (почесного) ескорт, (часто правопорушників) конвой.
Словник синонімів Полюги
варта —
ва́рта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
варта —
ВАРТА – ВАХТА Варта. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють когось, щось; сторожа: стояти на варті, прикордонна варта, звільнити з-під варти; почесна варта (для вшанування когось). 2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту. Вахта.
Літературне слововживання
варта —
Сторожа, охорона, б.з. чата, (як супровід) конвой, (почесна) почет, сов. караул, (кінна) іст. об'їзд; (на кордоні) застава; (приміщення) вартівня, р. чатівня, г. вартарня; (дія) вартування, сторожування; вартонька; пор. ПІКЕТ, ПАТРУЛЬ.
Словник синонімів Караванського
варта —
[варта] -тие, д. і м. -т'і
Орфоепічний словник української мови
варта —
-и, ж. 1》 Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Почесна варта — група людей, вишикуваних для вшанування когось. 2》 Вартування, перебування десь протягом певного часу для охорони кого-, чого-небудь. Під вартою — під конвоєм; будучи заарештованим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
варта —
ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (перев. озброєних), які охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулешти, .. де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (М.
Словник української мови у 20 томах
Варта —
Р. у Польщі, найбільша притока Одри (права), довж. 808 км; часті повені; водосховище; через Нотець і Бидґощський канал з'єднана з Віслою; гол. м. на В.: Ченстохова, Познань, Гожув Вєлькопольський.
Універсальний словник-енциклопедія
варта —
ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ (ЧА́ТА рідше), КАРАУ́Л розм., СТОРО́ЖА заст.; КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А.
Словник синонімів української мови
варта —
ВА́РТА, и, ж. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; сторожа. Вони подались на Джурджулєшти, ..де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
варта —
(нім. — чекати, вежа) Розташована на підвищеній місцевості сторожова башта.
Архітектура і монументальне мистецтво
варта —
Варта, -ти ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР.
Словник української мови Грінченка